Дослідження 19 [PDF]

  • 0 0 0
  • Gefällt Ihnen dieses papier und der download? Sie können Ihre eigene PDF-Datei in wenigen Minuten kostenlos online veröffentlichen! Anmelden
Datei wird geladen, bitte warten...
Zitiervorschau

Дослідження 19 Гельсінські угоди (Заключний акт наради з безпеки і співробітництва в Європі) – програма дій для будівництва єдиної, мирної, демократичної Європи 1. Відомості про Нараду з безпеки та співробітництва в Європі, що відбулася 3 липня 1973 – 1 серпня 1975 р. Нарада з безпеки та співробітництва в Європі, що проходила з 3 липня 1973 р. до 1 серпня 1975 р. за участю 33-х європейських держав, США і Канади, завершилася підписанням главами держав і урядів в Гельсінки Заключного акту, який став довгостроковою програмою дій з будівництва єдиної, мирної, демократичної і процвітаючої Європи. Нараду було започатковано як політичний консультативний орган, до якого ввійшли країни Європи, Центральної Азії та Північної Америки. 1 січня 1995 р., згідно з рішенням Будапештського саміту, Нарада з безпеки та співробітництва в Європі змінила свою назву на Організацію з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) і набула статусу міжнародної організації. У процесі розвитку розпочатого 1972 року процесу НБСЄ 1975 року було укладено Гельсінський Заключний акт. Цей документ охоплює широке коло стандартів міжнародної поведінки та зобов'язань, що регулюють відносини між державами-учасницями, заходів зміцнення довіри між ними, особливо в політично-військовій сфері, поваги до прав людини і основних свобод, а також співпраці в економічній, культурній, технічній та науковій галузях. Знаменною віхою в розвитку процесу НБСЄ став Стокгольмський документ 1986 р. про заходи зміцнення довіри й безпеки, положення якого були доповнені й розвинуті в документах, ухвалених у Відні в 1990 і 1992 роках. На Гельсінській зустрічі в липні 1992 року країни-учасниці прийняли рішення заснувати у Відні Форум НБСЄ з питань співпраці в галузі безпеки (FSC), під егідою якого нині відбувається діалог з питань безпеки та переговори щодо контролю над озброєннями, роззброєння та зміцнення довіри й безпеки.

2. Які положення увійшли до Гельсінської угоди, які країни їх підписали Країни, які підписали угоду:                  

 ФРН  НДР  Австрія  Бельгія  Народна Республіка Болгарія  Канада  Кіпр  Данія  Іспанія  США  Фінляндія  Франція  Велика Британія  Греція  Угорська Народна Республіка  Ірландія  Ісландія  Італія

               

 Ліхтенштейн  Люксембург  Мальта  Монако  Норвегія  Нідерланди  Польська Народна Республіка  Португалія  Соціалістична Республіка Румунія  Сан-Марино  Ватикан  Швеція  Швейцарія  Чехословацька Соціалістична Республіка  Туреччина  СРСР



 Соціалістична Федеративна Республіка Югославія

Міждержавні домовленості, згруповані в кілька розділів: В міжнародно-правовій сфері: закріплення політичних і територіальних підсумків Другої світової війни, виклад принципів взаємовідносин між державами-учасниками, в тому числі принципу непорушності кордонів; територіальна цілісність держав; невтручання у внутрішні справи іноземних держав; У військово-політичній сфері: узгодження заходів зміцнення довіри у військовій області (попередні повідомлення про військові навчання і великі пересування військ, присутність спостерігачів на військових навчаннях); мирне врегулювання суперечок; В економічній сфері: узгодження основних сфер співробітництва в галузі економіки, науки і техніки та захисту навколишнього середовища; В гуманітарній сфері: узгодження зобов'язань з питань прав людини і основних свобод, в тому числі свободи пересування, контактів, інформації, культури та освіти, право на працю, право на освіту і медичне обслуговування.

3. Чому Гельсінську угоду називають довгостроковою програмою дій з будівництва єдиної, мирної, незалежної, демократичної Європи? Цю програму можна назвати довгостроковою, бо з того часу як Гельсінські угоди набрали чинності, у Європі відбувся ряд подій, що стали доказом їх значості: ОБСЄ вживала таких заходів стосовно Косово, Санджака, Воєводини, Македонії, Грузії, Естонії, Таджикистану, Молдови, Латвії, Нагірного Карабаху та Чечні. Починаючи з вересня 1992 року, НБСЄ здійснювала в Албанії, Болгарії, Хорватії, колишній Югославській Республіці Македонія, Угорщині та Румунії місії, покликані сприяти перевірці дотримання режиму санкцій (SAMs), введених ООН щодо Федеративної Республіки Югославія (Сербія та Чорногорія). До загальних принципів міжнародного публічного права належать: 1. принцип суверенної рівності держав; 2. принцип незастосування сили або загрози силою; 3. принцип територіальної цілісності держав; 4. принцип непорушності державних кордонів; 5. принцип мирного вирішення міжнародних спорів; 6. принцип невтручання у внутрішні справи; 7. принцип загальної поваги прав людини; 8. принцип самовизначення народів і націй; 9. принцип співробітництва; Країни Європи слідують цим принципам, тому, здебільшого, їх можна назвати єдиними, мирними, демократичними та незалежними.

4. Висновок: важливість досягнення міждержавних домовленостей з метою забезпечення миру, безпеки та налагодження співробітництва

Світ знає величезну кількість війн, кожна з них повинна була б служити нагадуванням для всіх про те, що найжорстокіша ціна за них – це життя людей і мирне небо над головою. Здавалося б, уроки долі треба запам’ятовувати, але, як свідчить історія, люди повторюють свої помилки знову і знову. За підрахунками істориків упродовж останніх 6 тисяч років мирними, тобто без воєн, були лише 292 роки.

Кожна країна повинна дотримуватись міжнародних Гельсінських угод, вирішувати конфлікти дипломатичним шляхом та виховувати свідомі націі, громадяни яких поважають один одного і намагаються не порушувати всесвітній баланс добра і зла.